Літо - час відпочинку і розваг, проте є й такі, що навпаки – рвуться до роботи. 50 студентів вищих навчальних закладів з усіх регіонів України зголосилися безкоштовно прибирати території заповідників рідного краю. З відчайдухами, котрі можуть слугувати прикладом для багатьох, спілкувалися наші кореспонденти.
Павло Пригородов, студент: «Это достаточно интересно. Робота не тяжелая. Мы все сдружились. Каждое утро мы с энтузиазмом приходим в эту фортецю для выполнения определенных заданий. Это классно».
Ось так щодня, не покладаючи рук, працюють студенти. Викорчовують рослини, що руйнують старовинні будівлі, прибирають територію, музеї, навіть спілкуються з місцевими мешканцями про важливість збереження такої краси.
Ольга Андріцька, кореспондент: «Хотинська фортеця – візитівка не лише Буковини. Її визнано одним із семи чудес України. Протягом липня-серпня 50 студентів вищих навчальних закладів з усіх регіонів України працюватимуть у чотирьох областях. Зокрема на території Державного історико-культурного заповідника «Буша» у Вінницькій області, Білгород-Дністровської фортеці в Одеській області, а також Національного природного парку «Гомільшанські ліси» на Харківщині».
Аби допомогти зберегти такі дивовижні місцевості, ще 4 роки тому студенти вирішили створити програму «Заповідник». Результат виявився навіть кращим, ніж очікували.
Анастасія Білич, студентка: «Приймають участь всі бажаючі стипендіати фонду Віктора Пінчука. Серед таких бажаючих опинилося 16 чоловік».
Євгенія Лазеба, студентка: «Я вважаю, що це дуже добре, що ми сюди приїхали. Ми по-перше, познайомилися з історією, дуже цікавими всякими розповідями. А по-друге, я вважаю, ми допомогли. Хочеться, щоб це було кожен рік».
Керівництво заповідника «Хотинська фортеця» тішиться, адже окрім всього молодь допомагає у підготовці експозиції і сторичного музею.
Людмила Пастух, директор державного історико - архітектурного заповідника «Хотинська фортеця»: «Дуже вони нам пригодилися, бо роботи дуже багато. Команда дисциплінована і найголовніше, ви розумієте, дуже добре, що вони хочуть працювати, але ще приємніше те, що вони працюють осмислено. Я почула таку гарну цитату від керівника Насті. Сказала, що я колись за руку приведу свого онука і скажу: «Твоя бабуся працювала на цій дуже гарній славетній пам’ятці».
 

1. Коментарi вiдсутнi